?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Прочитала на новорічних вакаціях «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко. Такій в мене мазохістичний відпочинок вийшов – лижи на штучному снігу, басейн з водною гіркою для діток та 800+ сторінок роману.

Це друга її книга після «Польових досліджень» що я подолала, інше щось все мені зовсім не лізе. На презентацію «Сестро, сестро» випадково потрапила в Букві – ми тоді перший раз прийшли подивитися на новий книжковий супермаркет, думали внизу каву можна випити – і треба ж - там жива Забужко книжку свою читає. Мені тоді той шматок що вона читала страшенно не сподобався, і взагалі, я аж ніяк не фан цієї письменниці.

А «Музей» купила цілком випадково – зайшла в «Знання» на Хрещатику перед Новим роком, як завжди кипу всього набрала – і чомусь мене ця цегла притягнула, в мене таке буває, тягне на всяке, я себе не стримую – от і в Мак Дональдс час від часу ходжу, навіть з задоволенням.

Не можу сказати що отримала від «Музею» задоволення, проте і не шкодую що прочитала. Бо як мінімум книга прочиталася легко (не даремно дехто її вже встиг назвати жіночім романом), але більш важливо – книга читається емоційно.

Незважаючи на те, що герої забужково-мультяшні, зовсім не справжні, вихолощені та пласкі – притому не лише головні герої, а навіть і другорядні, як позитивні так і негативні – то не типажі живих людей, а якісь репрезентативні конструкти, картки таро що мають щось символізувати, - незважаючи на це, книзі вдається зачіпати, бо якимось дивом в ній йдеться справді про нас і про наш час.

Порушені теми: морального та життєвого вибору, здатності зберегти внутрішню цілісність та вірність своїм мріям, патріотизму та елементарної порядності, виживання та самопожертви, навіть карми та кохання, чесності перед самим собою (ну тут Забужко топчеться постійно, можливо тому що самій їй це зовсім не вдається) – і все це нанизано на ґрунт мас медіа, сучасного мистецтва, конфлікту матеріального (гроші та влада) і ідеального (переконання та ідеологія).

Як на мене, найслабкішим місцем книжки Забужко є сама Забужко. Вона пише не просто автобіографічно – то нормально і легітимно, але у відношенні до власної персони вона повністю втрачає будь-який зв'язок з реальністю і нам залишається хіба що плавати в соплях та спермі псевдо-аутентичних мандрівок її головної героїні (якою завжди є сама Забужко от тільки майже без недоліків, дещо молодіша і звичайно неймовірна красуня, мабуть її реальність до задуму роману не пасують).

Проте дещо з автобіографічного було дійсно цікаве і не штучне – опис смерті подруги героїні від нещасного випадку, відчуття та думки що виникають одразу після події та ті що випливають пізніше та живуть ще роками, реакції оточення, спогади про спільне минуле, - в образі померлої художниці одразу вгадується Соломія Павличко, іноді здається аж занадто її реальна історія вписана в літературний формат.

Багато в романі йдеться про те, що ті, хто були справжні, чисті – в ті часи могли лише загинути, потерпати, втратити. А жити лишався лише той, хто здатен був обрати компроміс, успіх мав лише той, хто пішов на того чи іншого роду зраду – якщо не інших то як мінімум самого себе. Є там дещо і про відповідальність дітей за дії їх батьків та дідів.

Щодо частини з УПА – нічого не можу сказати, чи воно схоже на правду, чи ні. Нажаль не мала ані родичів звідти, ані досвіду живого спілкування з очевидцями. Скажу лише що та частина мене принаймні не дратувала якоюсь очевидною штучністю. І патріотизм, і віра, і самопожертва, і якась приреченість як і зрада та розрахунок, виживання – все це не викликало в мене почуття удаваності – як гарна історія про В’єтнам чи там Другу Світову – але ж мене там не було, і не можу я цього собі по-справжньому уявити. От що гарно – не було так багато Забужко в тій частині розповіді, якось вона теж мабуть не вважає за можливе себе туди поставити, слава богу.

Comments

( 28 comments — Leave a comment )
titka_vitka
Jan. 12th, 2010 11:58 am (UTC)
Скільки днів читали?
А в романі йдеться про власне секрети (у сенсі - фізіологічні виділення)?
omurphenko
Jan. 12th, 2010 12:36 pm (UTC)
хм, скільки днів... точна важко сказати, бо були ж лижи, басейни - з дітьмі відпочивали, ну десь днів 5 встигала читати години по дві, і ще дві ночі поки потягом їхали. Як на кількість сторінок то швидко читається.

Фізіологічних виділень в книжці вистачає, проте назва має більш романтично-банальне походження.
glanya
Jan. 12th, 2010 12:17 pm (UTC)
спасибо
такая клевая рецензия, что можно даже не читать
omurphenko
Jan. 12th, 2010 12:39 pm (UTC)
Що ж в мене так негативно вийшло. Взагалі я б мабуть всеж такі радила спробувати почитати - тим хто повязаний з журналістикою може дещо цікаве буде.
Але якщо на Забужку алергія - може варто і втриматися.
glanya
Jan. 12th, 2010 12:55 pm (UTC)
я не это имела в виду. для меня качество рецензии определяется тем, что прочитав ее и не читая при этом книгу, не смотря фильм и т.д., можно смело поддержать об этом разговор не рискуя выглядеть идиотом
zzzulfiya
Jan. 12th, 2010 01:03 pm (UTC)
+1
omurphenko
Jan. 12th, 2010 01:36 pm (UTC)
ага, ну тоді дякую :)
glanya
Jan. 12th, 2010 01:41 pm (UTC)
всегда рады хорошему
omurphenko
Jan. 21st, 2010 11:00 pm (UTC)
a, зараз мені Костя нагадав - рецензія має бути такою, щоб чоловік повернувшись від коханці міг розповісти дружині про подію так, наче він там був.
glanya
Jan. 21st, 2010 11:46 pm (UTC)
да-да
саме так
zzzulfiya
Jan. 12th, 2010 01:04 pm (UTC)
Оксано, якісна рецензія.
вважаю, що такі рецензії треба друкувать а не видроч на видроч, як у літературознавців виходить. соплі, соплі, а про що книга так і не вдається зрозуміти.
(Deleted comment)
zzzulfiya
Jan. 12th, 2010 03:34 pm (UTC)
чому ж не буду. буду. тільки ось коли пишуть незрозуміло оцеє поцеє - тоді буду довго думать, чи купувать. крім того, є автори, яких я купувать не буду уже взагалі ніколи.
ne3abvennaja
Jan. 12th, 2010 10:57 pm (UTC)
Купила на презентації. Прочитала. Книга чарівна. Мені сподобалось.
Дуже приємно, що залишились приємні емоції.

Коли читаєш її книги, то уявляєш сувору, власну, прагматичну жінку, що не любить журналістів людей і життя. Котра готова сварити і критикувати усе що робиться в нашому суспільстві, приватному житті і політиці.
А коли на мінісцену(на презентації 26-го в "Є") вийшла ця шикарна леді у брючному костюмі і у фіолетовій рубашці і заговорила, одразу уся моя холодна завіса впала.
Це особлива жінка з особливими поглядами на життя, з специфічним мовним акцентом, хорошою дикцією і милою посмішкою. Коли Оксана говорила, мою спину вкривали мурашки і легке відчуття того, що я багатьох слів, що вона вживала не розуміла. Задумалась я і про її володіння словом. Оскана подає усе так, що слухаючи як вона читає доцільно відчуваєш на собі кожне слово але при цьому не примушуєш себе думати...

Варто прочитати!
omurphenko
Jan. 12th, 2010 11:29 pm (UTC)
Це коментарій на мою рецензію чи ваша власна на моїй теріторії? Власно кажучі я не проти, і дуже рада якщо пані Оксана вас так збуджує, можна сказати тут лише моя втрата - я от її теж бачила на іншій презентації і мене аж ніяк вона так не збудила.
Кожному своє.
zzzulfiya
Jan. 13th, 2010 01:53 pm (UTC)
людям подобається, коли їх не примушують думати. бгг
zzzulfiya
Jan. 13th, 2010 01:52 pm (UTC)
ви не подумували себе запропонувать їй у прес-секретарки? чи ви уже на пів-ставки? просто ледь не лесбійське натхнення. Оксана, то сьо, прямо подружка.
gastello_17
Jan. 16th, 2010 05:05 pm (UTC)
Найдешевше купити можна тут: http://www.buga.com.ua/book/5266/
kd_archive
Jan. 21st, 2010 10:21 pm (UTC)
Бравіссімо! "Найслабкішим місцем книжки Забужко є сама Забужко". Оксано, оце й є критика. Дійсно, такі речі треба друкувати не лише в блозі, але в якихось масмедіях. Солідаризуюся з Гланею. Тим більше, що вона йой яка строга щодо рецензій. Її комплімент вартий більше за мій в даній галузі.
omurphenko
Jan. 21st, 2010 11:20 pm (UTC)
Дякую дуже, проте на забужко писати рецензію не важко, якщо вже вдалося книжку прочитати. Не впевнена чи змогла б я передбачувально щось таке з себе витягувати.
kd_archive
Jan. 21st, 2010 11:24 pm (UTC)
а передбачувано, напевне, й не варто. але коли є натхнення - є сенс думати, де ще це оприлюднити крім жж
omurphenko
Jan. 21st, 2010 11:42 pm (UTC)
добре, ти дуже тішеш мою самовпевненість, я буду старатися :)
joghurt
Jan. 23rd, 2010 04:55 pm (UTC)
щодо зв"язку між Соломією Павличко і Владою Матусевич, то я б таких прямих аналогій не проводив, не бачу на те підстав. тінь соломії там виникає, коли іде пасаж про зміну характеру смерті у наш час. там прямо згадується про потопельників у ванній
omurphenko
Jan. 23rd, 2010 11:54 pm (UTC)
Кажете ви б таких прямих аналогій не проводили, кажете не бачите на то підстав? Ну так не проводьте.
Я от, наприклад, якщо б не бачила підстав, не писала б про це.
joghurt
Jan. 24th, 2010 02:55 pm (UTC)
ну я і провокував вас на те, щоб поділилися підставами для тверджень, якщо вже щось стверджуєте. завжди цікаво почути інший погляд на щось...
omurphenko
Jan. 25th, 2010 05:42 pm (UTC)
Ну навіщо ж провокувати? Можна спокійно запитати. Спробую дуже коротко пояснити свою точку зору.

Є така книжка: «Спогади про Соломію Павличко», в якій є стаття Забужко на 25 сторінках, без цього тексту мені мабуть не прийшла б така думка – бо я ані Павличко ані Забужко особисто ніколи не знала, хоч постать Соломії мені завжди була дуже цікава.

Що мені здалося спільного: сама природа особливої жіночої дружби, що стосується не лише і не стільки сфери особистого, а в першу чергу їх професійного, інтелектуального життя. Певні відносини старшої-молодшої товаришки-сестри, часті і тривалі телефоні розмови, питання після смерті – кому тепер розповісти, кому нести твори на суд? Чисті біографічні збіги – і Влада Матусевич, і Соломія Павличко мали перший невдалий «правильний» шлюб, від якого залишилася дочка, якій на момент їх смерті, виповнилося років 11, обидві вже в зрілому віці знайшли нове кохання, обидві напередодні нещасного випадку надто багато працювали, були перевтомлені. А Дарина Гощинська як і Оксана Забужко, теж мали перший невдалий шлюб, проте без дітей, на кілька років молодші за подругу і дивляться на неї з захопленням – яка вона надзвичайна, сильна, все встигає, як тримає планку.

Ще дещо цікаве з тієї статті спогадів про Соломію: «Література була для неї не стільки зібранням текстів, скільки, насамперед, зібранням живих людей, крізь ті тексти проявлених. Любила говорити: «Письменник завжди пише про себе!» - і «виїдала», за власним гумористичним визначенням, кожен текст, «як гусінь», із захопленням зачитуючи за оболонкою слів неостигле тепло людського документа. Мертві від її доторку воскресали й приєднувалися до живих».

Я думаю що Забужко саме вписала Соломію Павличко в свій роман, в такий спосіб залишила її живою для майбутнього. Це не означає що там все факти, скоріше за все ні, нічого не можу сказати чи має щось спільне чоловік Влади Матусевич чи її мати з реальними людьми, скоріше за все не має, - адже роман все ж такі не про неї. А от відносини з подругою, думки та емоції після її смерті, думаю справжні, - це те, чого Забужка в офіційних спогадах написати аж ніяк не могла.

Ну от, я так і думала що коротко не вийде.
joghurt
Jan. 26th, 2010 10:00 am (UTC)
Дуже дякую за таку розлогу відповідь. Не можу з вами після неї не погодитися, тим більше, що сам усіх цих деталей стосунків між Забужко і Соломією Павличко не знав...
Молодимир Володій
Jan. 15th, 2011 01:07 pm (UTC)
"рецензія"
Дуже цікаво, як можна випадково купити книжку. Випадково потрапити на її презентацію - це одне, а ВИПАДКОВО купити? Тим більше, якщо перед тим чути уривок з тієї книги і бути зовсім не в захваті від нього :)
Авторка пише - я не є фанатом цієї письменниці і прочитала лише дві її книги. Та згодом - Забужко постійно топчеться на місці щодо чесності перед собою. Ще й висловлює думку - певно то так, бо авторці книги то постійно не вдається. Чи не засміливі висновки щодо автора якого не читали навіть наполовину?
ЛИЖИ на штучному снігу, басейн з ВОДНОЮ гіркою, ТАКІЙ в мене мазохістичний відпочинок... можливо, вам краще вийде російською?
Бо роблячи такі помилки думати про публікацію ще десь крім ЖЖ смішно (а покладатися на схвалення коментаторів, що писати грамотно також не вміють - не варто). І в рецензії свою особисту думку про автора, особливо якщо вона негативна і не надто підкріплена фактажем - виносити не потрібно, тримайте її при собі.
Не ображайтеся за різкий тон.
omurphenko
Apr. 21st, 2012 08:11 pm (UTC)
Re: "рецензія"
Пане Володимире,

Я вже більше року не була в жж, тому така запізніла реакція. Різкий тон - то дуже добре, от навіть зараз відповідь захотілося написати.

Щодо мови - можливо російською мені дійсно вийде краще, проте я тримаюся свого суржика. Якщо цікаві причини - можна ось тут почитати: http://omurphenko.livejournal.com/4574.html#cutid1

Випадково купити книжку дуже легко - зайшов в книгарню, побачив щось що зацікавило і купив. Купити не випадково - спеціально книгу шукати, піти заради неі в магазин.

А на презентації я була теж справді випадково, ми тоді перший раз прийшли в "Букву", і презентація була зовсім іншої книги - "Сестро, сестро" - я її так і не придбала і не читала.

Щодо особистої думки про автора у власній рецензіі у власному жж - вважаю маю на це повне право, адже писала у власне задоволення для себе, друзів та будь-кому, кого може зацікавити незалежний відгук пересічного читача.

Думка друзів-коментаторів звичайно тішить, проте якщо б раптом я дійсно збиралася десь подібне публікувати - була б інша редакція, але особисту думку все одне залишила б. На те вона і особиста думка - має право на існування.
( 28 comments — Leave a comment )